Додому Новини єпархії Архієпископ Новомосковський Євлогій прийнятий до Всеукраїнської спілки викладачів перекладу

Архієпископ Новомосковський Євлогій прийнятий до Всеукраїнської спілки викладачів перекладу

Архієпископ Новомосковський Євлогій прийнятий до Всеукраїнської спілки викладачів перекладу

6 листопада 2022 року 0 18 годині в інтернет-просторі Всеукраїнської спілки викладачів перекладу (Ukrainian translator Trainers Union) вікарій Дніпропетровської єпархії Української Православної Церкви архієпископ Новомосковський Євлогій, який, за благословенням Керуючого єпархією митрополита Дніпропетровського і Павлоградського Іринея, із 2013 року успішно поєднує архіпастирське служіння із викладацькою та науково-дослідницькою роботою і, зокрема, із 2014 року, досліджує актуальну перекладознавчу проблематику, отримав посвідчення про членство у цьому професійному об’єднанні, що було створене у 2012 році як академічна спільнота, покликана забезпечити якісну фахову підготовку перекладачів, й упродовж десятиріччя поступально реалізує свою місію, консолідуючи – на шляхах забезпечення якості освітнього процесу та його наукового базису – науково-педагогічних працівників України, залучених у науково-освітню діяльність, спрямовану на формування перекладацьких компетентностей у здобувачів вищої освіти.

Прийняттям владики Євлогія до лав громадської організації, яка інтегрує зусилля і координує дії освітян і науковців, спрямовані на вироблення здатностей інтерлінгвального спілкування, необхідних для самореалізації професіонала в сучасному глобалізованому світі, ознаменувалося визнання вагомості внеску вікарного архієрея в розбудову науково-методологічного фундаменту українського перекладознавства та його історико-теоретичного дискурсу, що є засадничими і для розробки та впровадження ефективних стратегій навчання перекладу.

Архієпископ Євлогій долучився до дослідження тієї сфери перекладацької практики, яка інспірувала заснування її теоретичної рефлексії в період традиціоналізму і залишається її епіцентром у Новий і Новітній часи, – перекладання Біблії – в ході вивчення персоналістичної філософії Північної Америки, що було започатковане архієреєм-академістом у науковому просторі сучасної України і набуло методологічних та концептуальних абрисів у його історико-філософській реконструкції генезису та концептосфери американського персоналізму: щоб розкрити біблійне підгрунтя метафізики особистості, обгрунтованої у США наприкінці ХІХ – у першій половині ХХ ст. і відзначеної новоусвідомленням «етичної потреби в етичному Творці» (Б.П.Боун), дослідник звернувся до англійських перекладів Богодухновенної Книги, здійснених в епоху Єлизавети І – на злеті Відродження в Англії, привезених першими англійцями-переселенцями на Північноамериканський континент і визначальних для ствердження християнства на ньому. Виявлена у вимірі наукової діяльності владики Євлогія, пов’язаному з історією ідей, ця філологічна ініціатива переросла у самостійний напрям його науково-дослідницької роботи, на якому архіпастир – кандидат богослов’я, кандидат філософських наук і магістр англійської філології – розробив міждисциплінарну дослідницьку методологію і на її засадах визначив основні етапи становлення, на теренах традиційної культури, «філософії перекладу», зосередженої на осмисленні шляхів «передання Слова Божого людськими мовами» (Ю.Найда), – від Філона Олександрійського і Блаженного Ієроніма Стридонського до Еразма Роттердамського та Вільяма Тіндейла – і розкрив світоглядно-естетичні орієнтири та поетикальний інструментарій перших – створених філологами-єлизаветинцями, наснаженими прагненням долучити ближніх до Божественного Одкровення, – повних англомовних викладів Священного Писання, заснованих на перекладанні текстів Старого Завіту і Нового Завіту з мов пророків та апостолів, – Женевської Біблії (1560) та Єпископської Біблії (1568).

Основні положення та результати перекладознавчих розвідок архієпископа Євлогія представлені у понад двадцяти наукових публікаціях, у тому числі – у двох колективних монографіях, що істотно доповнюють уявлення про перекладацький процес, сформовані новітньою теорією перекладу та його академічною історією, і збагачують методологічний арсенал перекладознавства, спонукаючи і до оновлення змісту і методик викладання тих філологічних дисциплін, якими забезпечується набуття кваліфікації перекладача у рамках опанування низки спеціальностей, насамперед, таких як «Філологія» та «Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії».

Інформаційний відділ
Дніпропетровської єпархії УПЦ