10 грудня 2024 року, на 90-му році життя після тривалої хвороби відійшов до Господа рідний брат керуючого Дніпропетровською єпархією протоієрей Стефан Середній. Це важка і непоправна втрата для всієї духовної родини, для тих, хто мав честь бути з ним поряд, і для всіх, хто знав його як пастиря, наставника, людину великої віри та доброти.
Протоієрей Стефан Петрович Середній народився 14 серпня 1935 року в селі Стовпин Корецького району Ровенської області УРСР. Його шлях до священства був визначений ще в юності, коли він обрав духовну стезю, віддавши своє життя служінню Богу та людям. Після закінчення середньої школи в 1952 році, він вступив до Волинської духовної семінарії, а згодом продовжив навчання в Московській духовній академії, яку закінчив у 1965 році. Його любов до Бога і благоговіння перед Церквою стали основою його духовної освіти.
Після одруження у 1962 році Стефан Середній архієпископом Кипріаном (Зерновим) був рукоположений в сан диякона у храмі на честь ікони Божої Матері «Всіх скорбящих Радость» на Великій Ординці, а в 1964 році – в сан ієрея в тому ж храмі. Це стало початком його тривалої та відданої служби Церкві. На протязі життя протоієрей Стефан ніс священицьке служіння на різних парафіях Московської єпархії. Виконуючи служіння Церкві Христовій, отець Стефан став прикладом доброго сім’янина виховавши трьох дітей: сина протодиякона Миколая – клірика храму Свято-Покровського Хотькова ставропігійного жіночого монастиря, а також двох дочок – Надію і Любов.
З 2003 року і до самої кончини протоієрей Стефан служив в Іллінському храмі міста Сергієв Посад: спочатку кліриком, з 2004 року – настоятелем, з 2005 року – почесним настоятелем. За роки служіння отець Стефан став для багатьох справжнім духовним наставником та пастирем. Всі, хто звертався до нього за порадою, завжди знаходили підтримку та мудрість, якою він щедро ділився.
Протоієрей Стефан був людиною, яка вміла поєднувати духовне служіння з турботою про людей. Його невтомне служіння не обмежувалося лише храмом; він був активним учасником церковного життя, завжди готовий допомогти, вислухати, підтримати. Він отримав безліч церковних нагород за своє служіння: ордени, медалі та найвищу священницьку нагороду — другий хрест з прикрасами, але його справжня нагорода була в серцях тих, кого він наставляв на шлях віри. Його життя стало прикладом глибокої духовної відданості та благочестя.
Сьогодні, коли протоієрей Стефан відійшов до Господа, його втрата болить глибоко не тільки для родини, але і для всіх, хто мав честь бути з ним у служінні. Єпископат, клірики та миряни Дніпропетровської єпархії висловлюють щирі співчуття рідному брату спочилого — митрополиту Дніпропетровському і Павлоградському Іринею та всій родині. Ця втрата важка і непоправна, але ми молимося, щоб Господь дарував Вам сили пройти через цей важкий час. Ваш брат був для багатьох не лише пастирем, але й наставником та мудрим порадником. Його відхід залишає порожнечу, але й велику спадщину в серцях усіх, хто його знав.
Нехай Господь прийме його душу в оселі праведні, де немає болю та страждання. Вічна пам’ять протоієрею Стефану!
