Улюблені у Господі архіпастирі, всечесні пресвітери та диякони, боголюбні іноки та інокині, дорогі брати й сестри!
Сердечно вітаю усіх вас із великим святом Різдва Христового святом народження у плоті від Духа Святого та Пречистої Діви Марії Господа і Спасителя нашого Іісуса Христа. Нині ми закликаємо всіх людей разом із Церквою прославити Творця словами: Співайте Господеві вся земля (Ірмос 1-ї пісні канону Різдва Христового).
Люблячий Своє створіння Всевишній Бог посилає Єдинородного Сина довгоочікуваного Месію, щоб Він звершив справу нашого спасіння. Син Божий, сущий у лоні Отця (Ін. 1, 18), стає Сином Людським і приходить у наш світ, щоб звільнити нас Своєю кровю від гріха і щоб жало смерті більше не страхало людину.
Ми знаємо, що волхви, які поклонилися Христу, принесли Йому дари. Який же дар ми можемо принести Божественному Вчителю? Той, про який Він Сам нас просить: Віддай серце твоє мені, і очі твої нехай пильнують шляхи мої (Притч. 23, 26). Що значить віддати серце? Серце це символ життя. Якщо воно перестає битися, людина помирає. Віддати серце Богу значить присвятити Йому своє життя. Ця присвята не вимагає від нас зректися всього, що в нас є. Ми покликані лише викинути із серця те, що заважає Божій присутності в ньому. Коли всі думки зайняті лише власним я, коли в серці немає місця для ближнього, тоді й Господу немає в ньому місця. Присутність же ближнього в серці залежить насамперед від нашої здатності відчувати біль іншої людини та відгукуватися на нього справами милосердя.
Господь вимагає від нас пильнувати шляхи Його. Пильнувати шляхи Божі значить бачити Божественну присутність у своєму житті та в історії людства: бачити прояви як Божественної любові, так і Його праведного гніву.
Минулий рік у житті нашого народу був сповнений спогадів про трагічні події XX століття й розпочаті гоніння на віру. Ми згадували подвиг новомучеників і сповідників, які непохитно засвідчили свою відданість Христу. Але навіть у цей буремний для країни час Господь явив нам Свою милість: після вимушеної двохсотлітньої перерви було відновлене Патріаршество в Руській землі, й Церква у важку годину випробувань знайшла в особі святителя Тихона, обраного Предстоятелем, мудрого й мужнього пастиря, ревними молитвами якого перед престолом Всевишнього Творця наша Церква та народ змогли пройти через горно випробувань.
Зараз ми переживаємо особливий період: скорботи не полишили світ, щодня ми чуємо про війни та про воєнні чутки (Мф. 24, 6). Але скільки ж любові Божої виливається на рід людський! Світ існує всупереч силам зла, а людська любов, сімейні цінності всупереч неймовірним зусиллям остаточно їх зруйнувати, осквернити й спотворити. Віра в Бога живе в серцях більшості людей. А Церква наша, попри десятиліття гонінь у недавньому минулому та механізми підриву її авторитету, приведені в рух сьогодні, була, залишається і завжди буде місцем зустрічі із Христом.
Віримо, що, пройшовши через нинішні випробування, народи історичної Русі збережуть і відновлять свою духовну єдність, стануть матеріально успішними та соціально благополучними.
Різдво Христове є центральною подією людської історії. Люди завжди шукали Бога, але в усій можливій для нас повноті Творець відкрив Себе Триєдиного Бога роду людському тільки через втілення Єдинородного Сина. Він приходить на грішну землю, щоб зробити людей гідними благовоління Отця Небесного і покласти міцний підмурок миру, заповівши: Мир залишаю вам, мир Мій даю вам (Ін. 14, 27).
Нехай же буде цей рік для народу нашого, для народів історичної Русі й усіх народів землі роком мирним і щасливим. Нехай Божий Син, Який народився у Вифлеємі, допоможе нам знайти надію, що перемагає страх, і через віру відчути силу Божественної любові, яка преображає людське життя. Амінь.
+КИРИЛ, Патріарх Московський і всієї Русі
Різдво Христове 2017/2018 р.
Джерело: сайт Руської Православної Церкви
